«Побудую Я церкву Свою…»
90-річчя заснування Союзу ХВЄ

Українська Церква Християн Віри Євангельської у 2019 році відзначає своє 90-ліття. Ця дата певною мірою умовна, бо історія церков, які входять у це об’єднання, дуже неоднорідна. У регіони України п’ятидесятницьке вчення прийшло по-різному і в не один час. Але початком організованого руху вважається з’їзд у селі Човниця (Волинь) у 1929 році, на якому був утворений Всепольський Союз християн віри євангельської. Як відомо, у 1924 році в Одесі завдяки діяльності Івана Воронаєва також був утворений Союз церков християн євангельської віри. Деякі церкви, які входили в нього, нині у складі УЦХВЄ, але їх значно менше: основна частина воронаєвських громад у 1992 році утворила Об’єднану Церкву християн віри євангельської. Тому, виходячи з історичних обставин, які склалися після 20-х років минулого століття, Українську Церкву Християн Віри Євангельської можна вважати правонаступницею об’єднання, яке зародилося 5 травня 1929 року.

Саме з цієї нагоди — 90-річчя об’єднавчого з’їзду та заснування Союзу ХВЄ — 4 травня 2019 року в Луцьку відбулося ювілейне зібрання служителів УЦХВЄ. Святкування, організоване Волинським об’єднанням церков ХВЄ, проходило в «Церкві Христа Спасителя» і зібрало 630 служителів з різних областей України, а також з Білорусі та США. Усього на заході були присутні понад 800 чоловік.

«Я думаю, це не випадково, що наше братерство було засноване на Волині, — зазначив у вступній проповіді старший пресвітер Волинського об’єднання церков ХВЄ єпископ Михайло Близнюк. — Адже Західний регіон Бог особливо благословив і продовжує благословляти. Якщо на 1931 рік у новоствореному союзі було 12 204 члени, сьогодні можу з приємністю сказати, що лише на Волині маємо понад 20 000 членів. Але кому більше дано, від того більше й спитають…»

У проповіді єпископ звертав увагу присутніх на «Господаря жнив», Який будує на землі Свою Церкву. Він закликав присутніх до молитви подяки за пройдений шлях.

З вітальним словом до служителів звернулися старший єпископ УЦХВЄ Михайло Паночко, старші пресвітери обласних об’єднань Олександр Бабійчук, Юрій Веремій, Петро Карпов, заступник єпископа ОЦХВЄ Білорусі Сергій Поднюк. А також представники місцевої влади — виконувач обов’язків луцького міського голови Григорій Пустовіт та його радник Ігор Поліщук. Лунали привітання від служителів зі США та Польщі.

«Вітаю церкву, яка пройшла 90 років випробувань і перемогла, бо з нею — Ісус Христос, — сказав Григорій Пустовіт. — І сьогодні для влади висока честь — прийти в храм і подякувати за молитву й підтримку!»

Однією із важливих частин урочистого зібрання була доповідь доктора філософських наук Михайла Мокієнка та дослідника п’ятидесятницької історії Дмитра Коваля під назвою «З’їзд ХВЄ у Старій Човниці. 90 років потому». Йшлося зокрема про передумови скликання з’їзду, рішення, що були прийняті, ключових осіб, завдяки яким відбулося об’єднання.

Михайло Мокієнко презентував книгу «Становлення Союзу християн віри євангельської у Західній Україні», яка є збірником статей, присвячених питанням походження й розвитку п’ятидесятництва, зокрема формування Союзу. Книгу надрукували спеціально до заходу й подарували усім делегатам.

«Історія — це дзеркало заднього виду в автомобілі, — зауважив історик. — Якщо в нього ніколи не дивитися, то буде аварія. Якщо дивитися тільки в нього постійно, то буде аварія. Не можна їхати вперед, постійно озираючись назад. Але іноді потрібно обов’язково звірятися з дзеркалом минулого, щоб скоригувати свій шлях у майбутнє».

Дмитро Коваль розповів про деталі човницького з’їзду. «Одним реченням про з’їзд у Човниці можна сказати так: «Єдність — не дається в готовому вигляді, вона досягається під дією Святого Духа», — резюмував він.

Доповідачі виокремили п’ять історичних уроків — явища, які вплинули на успішність раннього п’ятидесятницького руху: 1) місія як основна діяльність хрещених Святим Духом людей; 2) довіра богобоязній та освіченій молоді; 3) побудова структури союзу з акцентом на низову ланку; 4) наголос на освіту, що вивільняє Божі дари; 5) активна видавнича діяльність. Відповідно перед сучасними п’ятидесятниками поставили три «виклики Старої Човниці»: 1) чи готова сьогодні церква працювати разом, 2) бути активною в місії, 3) зосередитися не на обмеженнях, а на можливостях?

Урочисте богослужіння продовжилося після обідньої перерви. Проповідь перед молитвою виголосив заступник старшого єпископа УЦХВЄ Анатолій Козачок. «Якось, проходячи вулицею, побачив безхатька, який сидів на узбіччі дороги в брудному одязі, на ногах — рани… — розповів служитель. — І промайнула думка, що перед Ісусом Христом, який прийшов із найдосконалішого місця — небесного престолу, ми виглядали, напевно ще гірше. Але для нашого спасіння, для того, щоб створити церкву — єдине братерство, Він став людиною… І тепер ми покликані молитися й служити тим, хто страждає».

Старший пресвітер Рівненського об’єднання церков ХВЄ Олександр Коток у вітальному слові зауважив, яку високу планку поставив Ісус Христос перед церквою: «Як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони».

Тему єдності Божого народу про­довжив і старший пресвітер об’єднання церков ХВЄ Дніпропетровської області Михайло Мокієнко. «Можливо, це буде трохи з політичним відтінком, але хочу сказати, що Схід і Захід — разом. — І Схід хоче подякувати Заходу. Ваші церкви з великою любов’ю допомогли, коли на тілі України з’явилася кривава рана. Також дякую місіонерам «Голосу надії», які служать у нас, на східній Україні!» Єпископ закликав усіх служителів «боротися за віру євангельську».

Ще одну проповідь виголосив гість із Білорусі Сергій Поднюк, який звернув увагу присутніх на важливість богопізнання і тісних взаємин з Творцем. «Стосунки з Богом потребують особистісного виміру, потребують зусиль, потребують бажання, — підкреслив служитель. — Якщо ми любимо Бога, то будемо присвячувати час для спілкування з Ним. А найсильніші стосунки — ті, які засновані на любові».

Завершальну промову виголосив Михайло Паночко. Старший єпископ говорив про те, як важливо цінувати братерством, любити його, хоча це буває й непросто. Також він вказав на небезпеки поділу всередині церкви, які існували завжди, і сьогодення не виняток. «Я дякую Богу, що Він дав мені уже 21 рік служити нашому братерству, такому різнокаліберному… — сказав Михайло Степанович. — Ми різноманітні, але це не привід судити один одного. Сильні повинні помагати слабшим, а не гордувати ними. Шануймо братерство, бо воно — Христове! Благословляймо, підтримуймо один одного, довготерпімо!»

Ювілейне богослужіння завершилося гучною багатоголосою молитвою — однією з тих, які лунали впродовж цілого дня з вуст служителів. Атмосферу братерського спілкування доповнив молодіжний хор «Церкви Христа Спасителя», гурт «Левит» та оркестр церкви Горохова. Протягом дня були виконані вже класичні для церкви ХВЄ композиції: «Символ віри», «Против церкви воздвигнут вал», «За євангельськую віру», «Дізнавсь я про церкву живую» та інші.

Наступного року Українська церква християн віри євангельської святкуватиме ще одну круглу дату — 100-річчя п’ятидесятницького руху в Україні. Урочистості заплановані на травень 2020 року.

Дмитро ДОВБУШ

(збільшити)

"Благовісник", 2,2019